Ярослав Квасницький та його родина сьогодні живуть в Умані. Його рідне місто — Лозова на Харківщині. До Умані вони переїхали близького місяця тому. А потім перевезли до нашого міста і свій суші-бар My Thai.
Два роки тому молоді люди відкрили перший суші-бар. Згодом створили невеличку мережу на три заклади у Харківській області. Дружина Ярослава також мала власний туристичний бізнес, який тепер невідомо коли відновить свою роботу.
— У нас були великі плани. Десь за тиждень до початку повномасштабної війни ми планували у Полтаві відкривати суші-бар, але вирішили зробити невеличку паузу, як виявилось — не даремно, — говорить про зруйновані плани Ярослав.
За словами Ярослава Квасницького, суші-бар, який працював в Ізюмі, швидше за все втрачений:
— Заклад в Ізюмі коштує приблизно 20 тисяч доларів, не враховуючи недоотриманий прибуток за два місяці. Команда цього закладу десь з місяць була в окупації і потім поступово почали виїжджати з Ізюму. Останній співробітник виїхав приблизно тиждень тому. Увесь цей час люди ховались по підвалах без світла, води, тепла.
Про те, що потрібно адаптуватися до ситуації в країні і працювати далі, щоб підтримувати команду та країну, чоловік почав розуміти через місяць після початку війни. Ярослав розповідає, що після того як з Лозової виїхало більше половини населення, вони задумались, що роботи із бізнесом там.
— Спочатку ми приїхали в Умань сім’єю, нас прихистив мій друг в своєму домі, а сам жив у своїх батьків. Ми побули тут тиждень і в нашому місті почалась евакуація, і з кожним днем все менше й менше людей залишалось, все більше виїжджали. Здається, більше 50% населення міста виїхало. Тому не було сенсу залишати там бізнес. Вирішили, що потрібно кудись його вивозити і вирішили зупинитись на Умані, — розповідає пан Ярослав. — Взагалі у нас невелика мережа у Харківській області — три заклади. Один суші-бар працював у Лозовій, один закрили, один залишився в Ізюмі — в окупованому місті. І саме суші-бар із Лозової ми перевезли в Умань. Ми думали перевозити чи зберегти кошти, які є і залишити їх на життя. Але вирішили ризикнути.
Суші-бар My Thai в місті Лозова
Ярослав говорить, що в Умані їм зустрічаються дуже добрі люди:
— Приміщення в Умані ми знайшли десь за тиждень, передивлялись різні варіанти і зупинились на Європейській, 54. Власник приміщення дуже лояльний — ми домовились про оренду на приємних умовах, нам дали невелику паузу по оплаті оренди. Одразу почали робити ремонт. Обладнання усе було, його потрібно було лише зібрати і перевезти, все розставити і встановити на новому місці, — ділиться досвідом Ярослав Квасницький. — Труднощів із перевезенням обладнання з одного регіону України в інший не було. Єдине — дуже дорого це зараз через ціну на паливо і водії хочуть заробити, бо незрозуміло скільки вони ще зможуть працювати. То ціни, звісно, змінились дуже. Вартість була дорожчою рази в три, ніж до війни.
Власник суші-бару Ярослав Квасницький розповідає, що разом із обладнанням в Умань переїхала і команда закладу, крім кур’єрів.
— У нас невелика команда — два кухаря і адміністратор. Люди були без роботи, бо ми кілька тижнів не працювали — не до суші людям було. Переїхали, щоб в першу чергу підтримувати своїх працівників, щоб врятувати обладнання. Ми запитали у наших працівників, чи цікава їм така пропозиція — переїхати до Умані. Якби вони не погодились, то просто перевезли б бізнес і співробітників шукали б тут на місці. Але люди погодились, ми тут винайняли їм квартиру, вони живуть разом. От квартиру справді знайти складно в центрі України, — розповідає власник суші-бару Ярослав. — Кур’єрів ми запросили до співпраці вже в Умані — це внутрішні переселенці із Харкова, вони проживали на Салтівці, у найгарячішому мікрорайоні, який бомблять щодня і вони теж переїхали сюди сім’ями.
На сьогодні також працівники закладу і керівництво відпрацьовують ланцюжки постачання продукції.
— В плані постачання продукції усі ланцюжки постраждали. Потрібно було усе перебудовувати і переплановувати. Раніше у нас кілька разів на тиждень приїжджала машина із поставкою, основний постачальник був у Харкові, але зараз там немає змоги вільно переміщатись містом між складами, між містами. Тому працюємо через Нову пошту, пристосовуємось, — розповідає Ярослав. — Також хтось із постачальників дуже постраждав і не працює, у когось немає співробітників, тому немає змоги працювати. Тож, з деяких видів продукції у нас збереглись постачальники, з якими співпрацюємо вже давно, когось довелося шукати.
Свою роботу в Умані суші-бар My Thai розпочав 22 квітня і власник бізнесу Ярослав Квасницький говорить, що для початку справи йдуть нормально.
— В Умані досконало не вивчали нашу нішу, але проаналізували і зрозуміли, що є куди рухатись. Тому й вирішили відкритися в Умані. Якби це було неможливо, ми б обрали інше місце. Треба аналізувати, щоб не витрачати даремно час і гроші. Зараз нам потрібен час, щоб про нас дізналось більше людей. Наразі маємо 20-25 замовлень у день, якщо не рахувати маленькі чеки — каву чи щось таке. Тобто, для початку нормально, — говорить власник суші-бару My Thai. — Допомоги ми не потребуємо, у нас все налагоджено. На даний час нам потрібна реклама. Запускаємо рекламу у Facebook та Instagram. Також сарафанне радіо працює — якщо людині сподобалось, вона розкаже усім. Тому потрібно тримати якість. І зараз більшість відгуків дуже позитивні. У нас все чесно і відкрито. Намагаємось робити максимально краще за лояльну ціну.
Звісно, є й плани на розвиток справи після перемоги України.
— А суші-бар в Умані залишимо і наберемо нову команду. У нас є бренд-шеф, який навчає людей — він навчить персонал і поїде далі працювати. Сподіваюсь будемо далі розширятись, — говорить про плани на після перемоги Ярослав Квасницький.
