19 квітня чотирикласники НВК №7-колегіум цілу годину спілкувалися із українською письменницею Оксаною Лущевською. Вони поговорили про улюблені дитячі книжки, послухали нову п’єсу, яку написала письменниця, прочитали свої вірші і влаштували справжнє інтерв’ю пані Оксані.
Попри те, що Оксана Лущевська вже майже 20 років проживає в США, вона завжди відгукується на пропозиції українських учителів і бібліотекарів про онлайн зустріч із дітьми. А з початком повномасштабної війни в Україні сама спонукає педагогів до організації побачень з дітьми.
— Я розділяю віру видатної діячки світової дитячої літератури Єлли Лепман (1891–1970), що дитячі книжки — це кур’єри миру. В нашій ситуації, додам і розширю твердження Лепман, українські дитячі книжки — це, власне, дещо більше; українські дитячі книжки — кур’єри перемоги. Книжки допомагають дітям відволікатися. Книжки додають комфорту. Книжки допомагають ставати на вищий щабель людяності. Книжки розговорюють нарешті, — говорить письменниця Оксана Лущевська про причину таких зустрічей із дітьми сьогодні.
Чотирикласники Наталії Олійник — активні діти, які завжди готові до нових цікавих знайомств, відкриттів та експериментів.
— Мої маленькі пізнайки і чомучки залюбки читають твори різних жанрів. У кожного з них є улюблена книжка чи автор і на уроки української мови діти часто приносять книжки та рекомендують прочитати їх своїм однокласникам. Але зустрічі із письменниками та письменницями справляють на них особливе враження. Ми вже зустрічалися із Мариною Павленко, а 19 квітня нам вдалося провести онлайн зустріч із Оксаною Лущевською. Пані Оксана ознайомила дітей із своїми творами та презентувала свої книжки, діти читали власні вірші і ділилися враженнями від прочитаних творів письменниці, ставили питання, — говорить учителька Наталія Олійник.
Під час зустрічі було два ексклюзиви — уманські школярі були першими слухачами п’єси Оксани Лущевської «Триматись за руки, кузинко», натомість діти вразили письменницю своїми віршами, які написали спеціально для зустрічі.
— Мене дуже надихнула п'єса. Я нібито повернулася в минуле. Я йду із братом лісовою стежкою й міцно тримаю його за руку. Ми вийшли на галявину. Навколо нас літають і співають пташки. Нібито ми завітали в гості до лісу, — сказала чотирикласниця Ксенія Харлампій.
— Коли я читала дітям п’єсу «Триматись за руки», про те, як двоє десятирічних дівчаток намагаються скласти сенси в сьогоденні, я бачила, як дітям потрібно розділити спільні переживання. Як треба доторкнутися, хоч уявно, до чиєїсь руки. І як їм треба обійнятися. В таких зустрічах є психотерапевтична необхідність. Вони зближують читачів і авторів, споріднюють українців і українців, — говорить про зустріч із уманськими чотирикласниками Оксана Лущевська. — Під час спілкування сьогодні мені сподобалася дитяча енергія, а ще — що діти пишуть вірші. Такі прекрасні рядки Тьоми: «Діти України проти війни/Тільки за мирне життя всі вони…» Цим дітям по 10 років, вони слухають вірші, вони пишуть вірші. Це автори нашого з вами майбутнього. Думаю, що такі прекрасні зустрічі, як сьогодні, це — симбіоз: автори надихають дітей, а діти — авторів.
Щонайменше 20 хвилин чотирикласники закидали пані Оксану питаннями: як вона стала письменницею, яка її улюблена книжка або казка, який твір написала першим, скільки років пише і скільки їй років.
— Мені найбільше сподобалось, коли пані Оксана відповідала на запитання учнів і дуже сподобалась зустріч. Я планую написати свій фантастичний твір, я уже придумав сюжет, — поділився враженнями учень 4-го класу Артем Озеров.
— У дітей було багато вражень після зустрічі із сучасною українською письменницею, когось вона надихнула на написання казки чи вірша, когось на створення ілюстрацій до твору чи мультфільму до твору, прочитаного самою авторкою. Ми вдячні пані Оксані за підтримку дітей, їхнього емоційного стану, позитивних думок в умовах воєнного часу. Сподіваємось на подальшу співпрацю і обіцяємо бути вдячними читачами! — ділиться настроєм своїх учнів Наталія Олійник.
