Оксана Шевчук, швачка-модельєр з Родниківки, шиє красиві жіночі плаття. В її костюмах виступає сільський ансамбль «Вербиченька» та співає донька Мирослава. Зараз Оксана відклала яскраві тканини та почала шити «розгрузки» для наших захисників.
Все змінилося 24 лютого
Швейне ательє в селі ніколи не буває порожнім. У майстрині завжди є замовлення з ремонту одягу, або сукні на пошиття. Як не людям, то собі ─ у талановитої швачки завжди є робота. Ось і в лютому робила відразу декілька замовлень ─ шила святкові сукні для вчительок до свята 8 березня.
Але 24 лютого все змінилося.
Сусіди бігали, десь їхали, а вона просто стояла і дивилася, бо страх наче скував жінку.
Сильні чоловіки допомогли подолати паніку
Якоїсь миті в Оксани також була думка: хапати дитину і десь їхати. Страх і паніку допомогли подолати «місцеві Арестовичі», директор КСП «Родниківка» Сергій Войченко та староста села Валід Шейх-Абдін. Саме вони наполягли на тому, щоб майстриня повернулася до своєї майстерні і почала працювати. І хоча перші дні до роботи «руки не стояли», але поступово паніка відступила. Оксана почала ходити до клубу допомагати місцевим волонтерам, а потім, опанувавши себе, повернулася до швейної машинки, адже люди чекали своїх замовлень.
Опанувавши себе, майстриня повернулася до швейної машинки.
Замість суконь ─ «розгрузки»
Звичайно, що всі яскраві і гарні матерії майстриня відклала і поки що святкових суконь не шитиме. Натомість Сергій Войченко закупив камуфляжну тканину і фурнітуру, приніс лекала розвантажувального, або тактичного жилету. В ньому дуже багато спеціальних кишень і кріплень, адже захисникам має бути зручно носити зброю, магазини до неї, гранати, фляги, медичний пакет і тому подібне. Зручно має бути і витягати ці речі. Тому є багато дрібних, але дуже важливих деталей.
Оксана доволі швидко розібрала і опанувала лекала тактичного виробу і почала шити розгрузки.
Для роботи потрібна тканина
Вироби родниківської модельєрки вже знайшли своїх власників і «працюють» на передовій. А зараз майстрині потрібна тканина – цупка і обов’язково мілітаристичного кольору (камуфляж, піксель, дубок, або просто сіра чи коричнева). Тому, якщо в когось є така або маєте можливість її купити ─ контактуйте з майстринею через месенджер, бо бійцям потрібне спорядження.
Родниківські обереги
Поки Оксана шиє і шукає тканину, її сусідка з донькою і подружкою вже наробили дерев’яних брелків-оберегів. Їх кладуть у кишеню кожного жилета, бо у кожного захисника повинен бути оберіг.
У кожного захисника повинен бути оберіг.
Війна проявляє людей
─ Особливий час зараз, міркує Оксана, ─ він гуртує достойників і виявляє негідників. Цінності у людей дуже змінилися.
Є така гарна пісня з дуже правильними словами: «Українці, ми ─ єдина сім’я!». І якщо до війни це була просто пісня, то зараз це ніби як девіз.
Дуже багато людей зараз об’єднуються проти спільного ворога ─ допомагають і підтримують один одного. В Родниківці Оксанині односельці теж роблять, хто що може. Люди відкладають власні біди та потреби і працюють для спільної перемоги. Це надихає і додає сил.
