Посухівка і Антонівка – найвіддаленіші села Паланської громади. Сьогодні жінки цих двох сіл створили потужний тиловий цех підтримки українських захисників.
Організуватися на добру і корисну роботу жінкам двох сіл допомогла староста Наталя Голубенко. Вона не просто генерує ідеї, але й організовує роботу, логістику, надихає односельців.
Як староста організувала допомогу в селах
Збір і передачу продуктів харчування організували відразу ─ картопля, закрутки, сало, тушкованка. З кожного двору у великій кількості передали для харчування бійців. Зліпили всі гуртом і передали понад 60 кг вареників, але якось шукали ще щось.
Допомагати готові всі
Поки думали, що ще можна зробити, місцевий підприємець, який не називає свого імені, змолотив борошна немало і передав старості для потреб громади. Ось тут і згадали, що кожна господиня вміє пекти унікально смачну випічку. Дріжджі, з якими зараз сутужно, знайшли і виписали через знайомих з-за кордону, а начинку для пиріжків кожна господиня робить сама з власних запасів. Відразу вирішили, що будуть пекти, а не смажити ─ так і смачніше, і корисніше, і довше зберігається продукція, та й ситніше для бійців.
Випікають пироги в сільських пічах за старовинними і новітніми рецептами.
Так і організувалися: староста роздає господиням борошно і дріжджі і назначає день і час, коли партія випічки має бути готова. Це коригується з волонтерами ─ під чергову відправку на фронт. Кожна господиня пече вдома за власним рецептом і материною чи бабиною технологією ─ здебільшого у сільській печі. Молодші дівчата готують в електропечах, але секрети все одно застосовують ті, яким мами та бабуні вчили. Тому й на вигляд вся випічка різна, як у справжнього художника ─ свій авторський почерк.
Першу «пробну» партію пиріжків завезли в Умань до волонтерського штабу «Разом», щоб випічку передати «на тестування» військовим. Хвилювалися трохи, але відгуки від захисників були такі захопливі, що надихнулися жіночки пекти пиріжки й далі.
Випікають по 1000 пиріжків за раз
Так і пішло, печуть пиріжки/пироги з капустою, гречкою, м’ясом і гречкою, горохом, з солодкими начинками, наловчилися пекти ватрушки. Начинки також роблять і прадавні сільські, і сучасні новомодні «з інтернету».
Наталя Голубенко розповіла, що процес приготування партії пиріжків займає дві доби. В перший день готують начинку, другого дня готують заміс, вистоюють тісто і ставлять випікати. В призначений час з печі виймають, укладають в ящики, підписують, запаковують і передають до Умані. Привозять до волонтерів ще теплу випічку, аби до «адресатів» вона дісталася найсвіжіша.
Ось остання партія – спекли тисячу штук. 700 завезли в штаб «До перемоги» і антонівсько-посухівські пироги того ж дня поїхали на схід, а 300 штук ВО «Разом» передав з вантажем на північ країни.
У кожної господині свій секрет і своя особлива начинка для випічки.
Попит від захисників на пиріжки є завжди, адже вони дуже смачні, запашні і ситні. І найголовніше – це частка дому, любові і турботи від тилу для фронту.
А коли не печуть пиріжки – жінки плетуть маскувальні сітки і вирізають устілки у взуття. Устілки в лютому і березні теж розліталися «як гарячі пиріжки», бо було і холодно і мокро, а покласти суху устілку в черевики – це для бійця майже як вдома побувати.
Для розуміння – обидва села і Посухівка і Антонівка – доволі депресивні, з економічної точки зору. Там немає підприємств, у людей немає хорошої роботи, великих статків, але є велике серце і золоті роботящі руки.
