Війну Валерій Гайдук зустрів на Закарпатті, родиною вони гостювали у друзів. Залишивши дружину з дітьми у безпечному місці, Валерій терміново поїхав до Умані, адже керує надзвичайно важливим підприємством ─ Умань Транс Сервіс, яке здійснює пасажирські перевезення.
Люди ─ основа кожної справи
─ Перші два тижні після 24 лютого пасажирів по місту не возили, ─ розповідає Валерій Гайдук. ─ Всі 20 машин підприємства виконували завдання військкомату та замовлення міськвиконкому, перевозили дітей і військових, обслуговували блок-пости.
Валерій розповів, що декілька водіїв підприємства пішли захищати країну, залишилися в місті чоловіки старшого віку і саме вони зараз виконують більшість рейсів.
─ Кадрова проблема була й до війни, ─ визнає керівник,─ молодь переважно шукала роботу у великих містах і за кордоном, адже там зарплати значно вищі і автомобілі зовсім іншого класу. Однак, ті хто зараз працюють на підприємстві мають великий досвід роботи, що для пасажирських перевезень дуже важливо.
Працюємо гнучко
На жаль, Умань Транс Сервіс не є підприємством з великим капіталом. Тому для того, щоб виплатити заробітну плату і заправити автобуси – кошти треба заробити. І як тільки життя в місті почало повертатися в робочий режим, перевізники почали думати, як відновити перевезення.
Спочатку, 27 лютого, запустили по найпротяжнішому маршруту 1─Б «ГРС ─ райлікарня» дві машини: вранці – завезти на роботу і ввечері ─ завезти додому. Важливо, що цей маршрут поєднав міську і районну лікарні, тому серед пасажирів завжди багато медиків.
Але практично перший тиждень автобус їхав напівпустий. Аж за тиждень люди почали їздити. Поступово, зважаючи на пасажиропотік і запити уманчан, почали додавати маршрути і кількість рейсів на маршрутах. І так працює зараз не лише Умань Транс Сервіс, а й інші перевізники: дуже гнучко, враховуючи потреби пасажирів і економічну спроможність підприємства.
Інформаційна партнерська підтримка
Майже щодня зараз відбуваються зміни в графіках і маршрутах, тому пасажирам варто слідкувати за офіційними сторінками перевізників в соцмережах. Важливо, що Умань Транс Сервіс оприлюднює і свої маршрути, і маршрути своїх колег, надаючи таким чином інформаційну підтримку. Там є розклади і міських маршрутів, і приміських, і перевезень в межах уманського району.
Новий тариф не розкіш, а гостра необхідність
Ми готові додавати маршрути і рейси, але активність в місті значно знизилася порівняно з довоєнним часом. Не всі підприємства працюють, багато людей виїхали з міста.
Тому зараз у нас відновлено не більше 50% перевезень, але й вони не окуповують своєї собівартості, навіть при тому, що з 13 березня вартість проїзду підняли з 5 до 8 грн, а для учнів 1-4 класів – 4 грн.
Багато уманчан незадоволені підняттям цін на проїзд, адже в такий складний час це дуже не на часі
Валерій Гайдук пояснив, що всі процедури, розрахунки і клопотання щодо встановлення нових економічно обґрунтованих тарифів на перевезення перевізники зробили ще пів року тому. Однак тоді місцева влада не ухвалила такого рішення, а зробила це ось лише зараз. І в нових умовах навіть ці тарифи не покривають собівартості, а інакше, на думку керівника, перевезення взагалі довелося б припинити, адже збитки немає з якого бюджету перекривати.
Паливо на вагу золота
Серед проблем, які щодня доводиться вирішувати керівництву підприємства ─ забезпечення машин паливом. Воно і здорожчало, і реально проблема його фізично знайти у достатній кількості.
Водій автобуса не може стояти 5-6 годин в черзі на заправці і взяти лише 20 літрів. Це нічого для машини, яка виходить на рейс. Тому дякую міській владі, вони сприяють тому, щоб ми могли заправлятися за свої кошти, але в достатній кількості. Тому то так і важливо, щоб пасажиропотік відновився, щоб коштів вистачало і на заробітну плату водіям, і на сплату податків, і на заправку та догляд за машинами.
─ Давайте вже щось робити, ─ кажуть працівники керівникові. Багато з них у перші дні війни поїхали по селах, а зараз вже повернулися на роботу, адже кожному треба годувати родину. Поки що менеджмент націлений на те, щоб заправка була нам не в мінус.
Маршрут залежить від пасажирів
Найпроблемнішим сьогодні залишається для перевізників маршрут на Полянецьке. Це село включено до складу міської територіальної громади, тому вартість проїзду на ньому становить 8 грн (як в місті), а кілометраж більший, пасажирів не багато – практично всі заходять і виходять на одній зупинці.
Денний заробіток на цьому маршруті становить 600 грн, а заправити його коштує 1200 грн. «Підсадки» нема, та ще й багато людей їдуть попутними машинами, або кооперуючись з власниками легкових авто. Людям це може і зручно, але якщо і далі маршрути будуть збитковими, то невідомо, чи буде далі працювати цей напрямок пасажирських перевезень. Власним коштом підприємство не зможе забезпечувати цей маршрут.
Переможемо ─ будемо їздити далеко і довго
Зараз багато запитують, чому автобуси не ходять аж до початку комендантського часу 21:30. Дійсно, останній рейс є о 19:45. Але прошу врахувати, що для наших працівників так само діє комендантська година. Люди мають і машину поставити в парк, і спокійно додому дістатися. Та власне, немає зараз такої потреби в темну пору доби десь ходити і їздити.
Ми налаштовані на те, щоб відновлювати пасажирські перевезення в повному обсязі, але все буде поступово. Переможемо, відновимо нормальне життя, будемо їздити далеко і довго.
