Коли країну зачинили на карантин, контрабасівці вирішили, що переносити заплановані концерти в онлайн — саме те. Тож, попри не до кінця зрозумілий формат, організатори зв'язалися з 9 українськими містами і запросили до участі гурти, з якими раніше працювали. І вже у квітні провели перший в історії України онлайн-фестиваль Intercity Live. Він відбувся завдяки волонтерській і грантовій підтримці.

У травні до Intercity Live 2.0 долучилися 16 міст, проте організатори влаштовували його самотужки і лише вийшли в нуль. Третій фест об'єднав митців з усіх континентів. І хоча упродовж заходу бажаючі мали змогу взяти долучитися до покриття витрат на фестиваль, у фіналі організатори вийшли в мінус.

Проте контрабасівці не спинилися. Подали заявку на грант від House of Europe, і на свій подив отримали фінансування у 25 тисяч євро. Так у серпні відбувся четвертий Intercity Live: 22-годинний ефір з музикантами із 20 міст у 7 європейських країнах.

«Після кількох проведених фестивалів ми з Катею Войчук розуміли, що без сторонньої фінансової підтримки не зможемо обійтись. В Україні не так багато організацій, які підтримують культурні проєкти грантами. Усією командою ми моніторили програми, та знайшли серед програм House of Europe таку, що підходила під формат нашої події. Попередні онлайни ми організовували разом з командами інших міст. Деякі з яких вже мали досвід написання грантів, тож і взяли на себе цю роль».

За словами Базаки, вони теж багато чого навчилися. Зрозуміли, що при подачі гранту важливо чітко розподілити витрати та терміни виконання між різними сферами у проєкті. Без цього важко буде не тільки скласти заявку, а й довести грантодавцю, що витратиш кошти за призначенням. Основна складність була у звітуванні. Фестиваль охоплював 12 міст України, дуже важко було довести грантодавцю розподілення затрат за регіонами. Тому термін звітування затягнувся на пів року.

«Це була повноцінна колаборація з європейським партнером (учасники із 7 країн Європи), що і було обов'язковою умовою гранту від House of Europe. Ми також мали партнера у Польщі, який допомагав зі стрімом з Європи. А ще наш фестиваль був інноваційним, таких технологічних рішень та концепції на той момент ще не робив ніхто. Intercity Live за масштабами є найбільшим в Україні, а за концепцією — унікальним у Європі».

На створення та реалізацію фестивалю в усієї команди йшло дуже багато часу, часто доводилось нехтувати своїми робочими справами. Тож контрабасівці очікували, що коштів гранту вистачить на сам фест та мінімальні проєктні гонорари для організаторів. Але все сталося інакше.

«При підготовці бюджету грантової заявки ми не врахували кілька суттєвих моментів, тож кошти повністю покрили лише технічні витрати. А от компенсувати гонорари вдалось частково. Тому варто адекватно оцінювати витрати вже на етапі заповнення заявки».

Команда kontrabass promo зрозуміла, що насправді класні ідеї можна втілити в життя, заручившись підтримкою тих, хто пропонує гранти. Почали активно шукати такі. Вже наприкінці 2020 отримали грант від Українського Культурного Фонду, який допоміг реалізувати новий проєкт — ZMOVA.

Це серія виступів молодих українських артистів у столичних історично-культурних локаціях, які потребують уваги: Національний художній музей України, Бібліотека Вернадського, Національна кінематика України та садиба графині Уварової. Маючи хороше фінансування, команді вдалося залучити до розробки професійних режисерів та знімальну команду. Результат перевищив очікування — і ZMOVA стала найуспішнішим проєктом за останні 2,5 роки діяльності. Наразі kontrabass promo заповнюють нову заявку на наступний сезон ZMOVA. Сподіваються, що все вийде.

Щоб перетворити хаб в антікафе, потрібні були додаткові кошти. І Тетяна подала заявку на грант, який ООН надавала підприємцям на розвиток бізнесу.

Наразі «Територія свободи» — це зрозумілий багатьом організований простір. Тут зробили ремонт, замовили меблі, обладнали санвузол та мінікухню, закупили настільні ігри. Також є стіл-трансформер з мінібільярдом, аерохокеєм та мініфутболом. Зібрана своя бібліотека. Є проєктор для переглядів фільмів та мультфільмів і зірка антікафе — Sony PlayStation. У закладі вже організували шаховий клуб та організовують цікаві лекції, а у майбутньому планують створити літературний клуб.

За словами Тетяни, саме грант дав змогу запустити антікафе як життєздатний проєкт. Шлях від написання заявки до її погодження тривав майже два місяці.

«Загалом на написання заявки мені знадобилось лише 3 вечори. Дехто може подумати, що це складно, але ні. У формі все настільки детально розписано, що з цим впорається будь-хто. Головне чітко усвідомити для себе та прописати: мету, ціль проєкту, позитивний ефект, кошторис. Також підприємець має зробити особистий внесок у 25% від суми гранту, який прагне отримати. Це можуть бути гроші чи інші матеріальні ресурси: приміщення, меблі тощо. У будь-який момент можна звернутись до консультанта, він допоможе з питаннями, які викликають складнощі. І це чудово. Протягом реалізації проєкту також можна звертатись за порадами до консультантів від ООН».

Тетяна отримала попереднє погодження заявки, а згодом потрібно було поїхати до Бердянська на захист проєкту. Для цього всім, хто мав захищати свої ініціативи, скинули шаблон, за яким підприємці зробили презентації.

«Спеціальна комісія не просто розглядає гранти. Вони предметно вивчають територію, аналізують заклади, які можуть скласти конкуренцію новому проєкту, визначають його життєздатність. Я не приховую, що антікафе — не той бізнес, який приносить прибутки, з яких можна жити. Але підприємці, які в межах грантової програми відкривали переробні підприємства чи створювали інші заклади з популярними послугами, як, наприклад, сауна, мають непоганий прибуток».

Свій проєкт підприємниця захистила успішно. Мала дві умови: за 2 місяці втілити його у життя та відкрити, а також пропрацювати рік. У терміни вклалась та планує розвивати антікафе й далі, хоча постійні локдауни зменшують відвідуваність закладу.

«Сьогодні мій бізнес у антікафе — це задоволення та самореалізація. Це місце, де можна гарно провести час, поділитись своїми знаннями та досвідом».

Зазначає, що охоче реалізує ще один схожий грант, який їй трапиться. Досвідом Тетяни надихнулась і її сестра Наталія Рябко, яка також написала проєкт у цій же програмі ООН на розвиток бізнесу для модернізації й розвитку сімейного центру «Пазл».

«Дуже хотілося, щоб мене почули і зрозуміли, адже бібліотека має йти в ногу з часом. А значить змінюватися і трансформуватися відповідно до тенденцій. Ми маємо бути цікавими для наших читачів. Сучасна молодь — це покоління Ютюба, вони ростуть на відеороликах, дивляться канали, намагаються наслідувати. А ще не бояться відеокамер і готові в будь-який момент опинитися в центрі уваги».

Після переходу на дистанційну роботу Наталія пересвідчилася, що до цього рухалася у правильному напрямку — розвивала онлайн-форми роботи з бібліотечними користувачами. Зокрема, при дитячій бібліотеці вже кілька років працює відеостудія. Бібліотекарка разом з дітьми створює буктрейлери — короткі відеоролики за мотивами книги, їх ще називають — «кліпи по книзі». Все це викладають на сторінці Великокопанівської сільської бібліотеки для дітей у Facebook. Однак робити це доводилося доволі примітивним способом. Для реалізації багатьох форматів потрібне обладнання, а на його придбання — кошти.

Це лише на перший погляд легко і просто створити відео: взяв телефон, увімкнув камеру — і можна «заливати» сюжет у YouTube чи викладати на сторінки соцмереж.

«Для якісного контенту потрібен монтаж і графіка, вміння режисерувати і знімати. Саме тому і виникла ідея створити кіношколу при дитячій бібліотеці».

Зрозуміли, що сидіти склавши руки — це не вихід з ситуації, потрібно шукати грантові пропозиції, які б допомогли реалізувати задумане. До того Великокопанівська громада вже реалізувала кілька інфраструктурних проєктів. Тут працюють три клуби та три бібліотечних заклади. Всі вони подали заявки на участь у програмах від House of Europe («Дім Європи»). І одна з ідей врешті перемогла.

«У проєкті все виклала максимально стисло і просто. Звісно, зраділа, коли повідомили про перемогу Великокопанівської дитячої бібліотеки в конкурсі «Наша відповідь на COVID-19». Адже на конкурс надійшло 1101 заявка. З них 35 відібрали для реалізації. З поміж них — наша сільська дитяча бібліотека. Також це стало моєю особистою перемогою. Адже кілька років поспіль я доводила колегам, що нині діджиталізуються всі сфери, і бібліотека теж має це робити».

На реалізацію проєкту зі створення кіношколи Великокопанівська дитяча бібліотека отримала 70 тисяч гривень. На ці кошти придбали комп'ютери, відеокамери і монітори для роботи студії. Вихованців кіношколи відзняли вже чимало відеосюжетів про життя громади та її людей, а ще відкрили власний YouTube-канал.

«Під час проєкту ми створили фільм «Хоробрий розвідник». Продовжуємо роботу над створенням циклу документальних фільмів, випускаємо наш кіножурнал, а ще продовжуємо створювати буктрейлери».

Центр «ОЛАННА» почав свою роботу в червні 2020 року. У фокусі — тема адаптації в соціумі дітей із різними порушеннями нервової системи, наприклад, із ДЦП чи аутизмом. У центрі є окремий зал сенсорної інтеграції, в якому батьки можуть проводити заняття з дітьми у зручний для них час, відвідувати комплексні програми корекції, профілактики і реабілітації, а ще записатися на заняття з логоритміки або на масаж чи цікаву лекцію.

«Проєкт, який ми подавали на грант, важливий не лише для нас, а й для всіх громадських організацій, які мають чи планують створити соціальне підприємство і працювати з міським бюджетом. Оскільки на початку своєї діяльності таким підприємствам дуже важко».

Ідею підтримала Латвійська Асоціація Самаритян, яка і навчатиме команду громадської організації.

«Ми отримаємо навчання від Андріса Берзінса — директора Латвійської Асоціації Самаритян, віцепрезидента Міжнародної Асоціації Самаритян. Два роки тому він провів у Києві захопливу конференцію на тему «Як продавати послуги муніципалітетам на мільйон євро в рік?», де розповів, чи може громадська організація заробляти, продаючи соціальні послуги муніципалітетам. Коли ми побачили можливість від House of Europе, зрозуміли, що ми хочемо зробити. І саме Андріс зможе нас навчити цьому».

Проєкт стартує у травні. Спочатку буде один глобальний вебінар, в якому зможуть взяти участь усі бажаючі, а потім розпочнеться закрите двомісячне навчання саме для «ОЛАННА». У фіналі команда планує поділитися своїми результатами та досягненнями, а в майбутньому — і навчати цьому й інші громадські організації.

«Сподіваємося, що після такого навчання наш центр матиме всі можливості, щоб відповідати вимогам для надання соціальних послуг, як цього вимагає законодавство. Ми хочемо навчитися користуватися законами та презентувати «ОЛАННА». Знаємо, що маємо чудових фахівців, які можуть надавати якісні послуги — і вони потрібні нікопольцям. Ми мали чіткий проєкт і чітку мету та знали, що прагнемо робити. Можливо, саме тому доволі швидко отримали цей грант. Хоча, насправді ми не особливо в це вірили, а свої шанси оцінювали десь 20:80.

До речі, шукати гранти досить просто. Є кілька сайтів, наприклад «Гурт» чи «Громадський простір», на які ти підписуєшся і кожного тижня на електронну пошту отримуєш розсилку-оновлення. Написати грантову заявку достатньо нескладно, головне треба пробувати. Має бути конкретика та чітке розуміння того, що ти хочеш зробити корисне для міста і як це реалізувати. Якщо громадська організація працює не для галочки, а щоб нести позитивні зміни, не складно знайти та отримати грант, який підходить під сферу вашої діяльності».

«Інформація про грантові програми переслідувала мене давно. Якщо навіть пропускала дописи про проєкти у Facebook, то товариш і активіст Ярослав Щевич не давав про них забувати. Саме з ним ми втілювали заходи Meet and Code на базі Клесівського ліцею у рамках гранту від ЄС. Це були курси з робототехніки, майстер-класи з програмування та профорієнтація для старшокласників».

Після завершення цього проєкту, наприкінці 2019 року «Дім Європи» оголосив грант у секторі освіти. Він передбачав десятиденну поїздку переможця за кордон для обміну досвідом.

«Переглянула вимоги: досконале знання англійської мови, власна програма, анкета, фінанси. Все це здавалося фантастикою. Проте вирішила спробувати. У списку було декілька країн і міст на вибір. Чесно кажучи, навіть не пам'ятаю яких. Я відразу обрала Лондон. Якщо вже мріяти, то на повну».

Як подати заявку на грант, щоб її розглянули? На думку Інни, по-перше, треба перестати боятись. По-друге, реально оцінити свої можливості. Якщо переконались, що грант вам підходить, ознайомтесь з усіма анкетами, документами та формами, які потрібно заповнювати.

Програма — одна з ключових речей. Чим вона яскравіша та насиченіше — тим краще. Кожен кандидат складає її самотужки, підбираючи заходи, стажування та майстер-класи в конкретному населеному пункті в зазначений проміжок часу. Також потрібен бюджет поїздки. У ньому треба було врахувати все: починаючи від квитків із Клесова, закінчуючи супутніми витратами. Грантодавець повинен чітко знати, скільки йому коштуватиме ваш розвиток. Ще один документ для участі в гранті — перспективний план. У ньому кандидати пояснюють, як усі здобуті знання реалізовуватимуть в Україні.

«Загалом підготовка програми забрала в мене десь тиждень. Я склала план заходів, усе прорахувала та заповнила анкету безпосередньо на сайті «Дому Європи». А тоді просто забула про цю авантюру до ранкового дзвінка від грантодавця».

Результати дівчина очікувала близько двох місяців. Знала, що виграє лише одна людина, тому не надто сподівалась на свій успіх. Надалі всі дії Інни координували представники «Дому Європи», які були на зв'язку 24/7.

«У Лондоні я була 10 днів, не рахуючи часу на дорогу. Полетіла наприкінці лютого, а повернулась за декілька днів до оголошення першого локдауну та повного закриття кордонів. Ціль моєї поїздки — навчатися та переймати досвід. Щодня мене запитували, чи все гаразд, чи всі заходи відбулися. Тож я відчувала, що маю підтримку».

Вчителька інформатики зізнається, що британські підходи змінили її ставлення до деяких освітніх методик.

«Раніше я скептично ставилася до лего. Не бачила в цьому освітнього потенціалу. Але після майстер-класу, де діти з цього лего зробили робота та запрограмували на рух, моя думка змінилася. Британські рішення дивують. А навчальний процес націлений на практичне застосування знань. Українська інформатика — теоретична, а в Лондоні учні отримують практику».

Після візиту до Британії у професійному житті вчительки інформатики відбулися зміни, адже поїздка дала зрозуміти, куди рухатися далі.

«Грант — це реальна можливість підвищити свій кваліфікаційний рівень, якщо грантодавець бачить у тобі потенціал. Була пропозиція від ІТ-інженера переїхати в Лондон, щоб продовжити працювати над освітнім стартапом. Якби в мене щось не складалось в Україні, то я б задумалась.

Ця поїздка показала, що можна і в Україні робити все по-іншому, по-новому. Я створила приватну школу в Клесові. Вона працюватиме за методиками, які побачила в Лондоні. Зараз заклад ще не функціонує через карантин, але, сподіваюся, скоро діятиме повноцінно. Головне правило тут: мінімум теорії — максимум практики».

«Коли у 2016 році виникла ідея створити у місті театр, про гранти чи прибутки ніхто не думав. Все робили на ентузіазмі. Декорації виготовляли власним коштом, реквізит та костюми збирали разом з артистами. А потім кинули клич громаді. І люди відгукнулися, почали дарувати усе: від суконь до меблів. У 2017 році ми прийшли у пусте приміщення, яке через півроку перетворилося на затишну репетиційну. Це свідчило про те, що наша робота потрібна суспільству».

Театр розвивався, команда МХАТівців ставила перед собою нові завдання, і скоро власних коштів та подарунків меценатів виявилося замало. Тоді і почали працювати з грантами. Перший грант виграла команда міської ради у 2018 році. Він не був прямо пов'язаний із театром, але вселив віру у проєктний менеджмент і в те, що на культурні ініціативи можна залучити державні кошти.

«У 2019 році на конкурсі від УКФ театр виграв 337 тисяч. На ці кошти ми підготували виставу «Сто тисяч», участь у якій взяли воїни АТО, члени їхніх родин та волонтери. Із постановкою ми здійснили всеукраїнський гастрольний тур у 3500 км містами Маріуполь, Сєвєродонецьк, Слов'янськ та місто Косів, де діє реабілітаційний табір для учасників АТО».

У 2020 році проєкт «Театр Рівності» отримав 1 місце серед 156 заявок зі всієї України, поданих на програму «Інклюзивне мистецтво» УКФ. У новій постановці зіграли люди з порушенням зору. Цьогоріч ГО «Барський МХАТ» подала 3 проєкти до Українського культурного фонду та програми House of Europe.

«Все залежить від грантодавця та концепції проєкту. Одну ідею можна виношувати кілька років, а іншу — продумати та подати за кілька днів. Однак два правила грантового менеджменту є універсальними для усіх проєктів.

Перше — «нічого не боятися». Виграти грант навіть від найпотужнішого донора реально. Якщо заявка не пройшла — це також досвід. Робимо висновки, вдосконалюємо ідею та подаємо знову. Друге — «шукати не ідею під грантодавця, а грантодавця під свою ідею». Якщо є мрія втілити крутий культурний проєкт (а ще краще, коли вона розписана хоча б на рівні концепції), то 50% успіху вам забезпечено. До того ж, якщо вас оточують професіонали, котрі розуміють тебе з півслова, то робота над будь-якою проєктною заявкою перетвориться з нудної «писанини» на цікавий творчий процес».

В рамках проєкту «Театр біля мікрофона» команда записала три тематичні аудіоконцерти з різножанровими художніми номерами. Люди, які з різних причин не могли потрапити на «офлайн»-заходи театру, тепер можуть в будь-який моменти відкрити YouTube-канал чи фейсбук-сторінку «Барський МХАТ» та переглянути концерт або композицію. Охоплення цих записів від початку карантину сягнули вже кількох сотень тисяч переглядів.

Перший — річний проєкт «Черкащина європейська», а другий — «Євровісник п'яти центральних регіонів України». Проєкти втілювали за підтримки Інституту економічних досліджень та політичних консультацій за підтримки «Європейської правди» та фінансової підтримки ЄС.

«Є угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом, у якій дуже багато розділів. Ми намагалися висвітлити усі ці аспекти угоди. Тобто, розповісти доступно і на місцевих прикладах. Щотижня у нас виходила радіопрограма на різні теми, до участі в якій запрошували відомих спікерів та експертів з усієї України. Угода дуже велика і здається дуже складною, а насправді це такий собі дороговказ для України щодо обов'язків, які вона взяла на себе в напрямку інтеграції до євроспільноти. І це зрозуміло, якщо про це розповідати на місцевих прикладах. У нас було понад 50 програм, тож ми залучили близько пів сотні експертів».

Перед подачею на гранти Анна вже мала гарне підґрунтя і розуміння теми, а ще базу, щоб розробити інформаційні проєкти.

«Участь у цих проєктах дала мені гарний журналістський досвід, досвід редактора і керівника проєкту і, звичайно, знання, тому що наші грантодавці протягом усього проєкту навчали нас. Ми мали менторську підтримку від більш відомих і досвідчених журналістів, наприклад, від редактора і журналіста «Європейської правди», співробітника Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. Навчання команди проєкту було однією з обов'язкових умов для переможців конкурсу грантів. Для нас викладали найкращі експерти з питань євроінтеграції в Україні.

На мою думку, не можна подаватися на здобуття гранту зненацька. Зазвичай грантодавці дивляться на організаційний розвиток організації, як приймають рішення в організації, чи прозоро використовують фінансування і як це контролюється з боку організації. Крім того, ваш бюджет має бути реалістичним, виваженим та економним. Також важливий попередній досвід. Якщо раніше взагалі не працювали з грантами, то, звичайно, є шанс його отримати, але не варто одразу цілитися на великий проект. Почніть з невеликого проєкту, який дозволить показати себе і напрацювати резюме для наступних проєктів».

Playback theatre буквально перекладається як «театр відтворення». Це один із різновидів інтерактивного театру імпровізації, де глядачі розповідають особисті історії на публіку. А потім ці історії актори миттєво художньо інсценують у специфічних формах. У такому театрі завжди є ведучий, а дійство називають «перформансом».

Херсонські митці за підтримки House Of Europe вирішили створити плейбек-театр на основі міських історій.

«Спроба розширити ці історії до історій міста здалася нам цікавою. Чому саме плейбек і VR? Ці обидві явища нам дуже близькі. Ми знімаємо віар-відео в Херсоні вже понад два роки, приблизно стільки ж працюють у Херсоні наші друзі з плейбек-театру «СанСіті». Ефект занурення є в обох випадках, але по-різному, тому нам дуже цікаво спробувати це поєднання. Ми очікуємо дуже цікаву творчу колаборацію та сподіваємося, що вона буде доволі плідна та результативна. І це дасть поштовх наступним експериментам й іншим колегам з України».

Це буде відео у сучасному форматі VR180 зі стереозображенням, завантажене на YouTube. Переглянути проєкт можна буде на ютуб-каналі Sun Media Group та на спеціалізованих платформах. Передусім він розрахований на власників VR-шоломів (звичайний дешевий пристрій Google Cardboard також підійде). Хоча його можна переглянути і на звичайному ПК, але ефект занурення тоді втрачається.

Проєкт став можливим завдяки фінансовій підтримці House of Europe та Європейського Союзу. Категорія «Персональні проєкти» дозволяє отримати заявнику до 4000 євро. Особливість таких грантів у тому, що в них не передбачене отримання гонорару або будь-якого іншого прибутку заявником. І потрібно розуміти, що грант покриває лише прямі витрати, що дозволяють втілити вашу ідею. Такі гранти дозволяють прокачати професійні скіли та навички та зробити щось корисне та цікаве.

«Це моя перша грантова заявка взагалі, тому часу на підготовку та вивчення пішло багато. Але «проєктне мислення» — це дуже корисна для креативних індустрій навичка. Розуміння логіко-структурної матриці проєкту, навички постанови реальних та вимірювальних цілей та задач дозволяють виходити на інший рівень фандрайзінгу, та надалі штурмувати інші гранти.

До проєкту ми долучили експерта з Нідерландів та експертку з Польщі, які мають потрібний нам досвід, та добре розуміють ті виклики, що постали перед нами.

Партнерів в ЄС шукав переважно у Фейсбуці. Знаходив сторінки та персон за темами, що мені цікаві. Писав особисті повідомлення, пояснював, що мені треба. Дуже багато звернень були марні, але це на краще, бо ми нарешті знайшли класних профі. До речі, гонорари експертам грант покриває повністю».

«Коли таку нанокрасу побачив дизайнер — мій друг і колега Сергій Ковачов, то запропонував додати фарб, розмалювати, надати зображенням об'єм».

У Яни і Сергія було чимало конкурсів, а з ними розчарувань і перемог. Наприклад, в 2021-му вчені посіли перше місце в конкурсі наукової фотографії від Вікіпедії в категорії «Мікроскопія».

У рамках проєкту «Нано-арт. Наука як мистецтво» у Бердянську з'явиться постійна галерея, де представлять 21 артфотографію. Вона займе весь другий поверх фізико-математичного корпусу університету.

«Кожна робота унікальна. Ми вигадуємо назву, підбираємо цитати, далі описуємо структуру — що там взагалі зображено. Все, щоб це не була просто абстрактна картина. І люди розуміли, що це наука. І в ній є естетика».

За словами Яни, персональні гранти засновані на ідеї конкретної людини — не важливо, ким і де ти працюєш. Важливий концепт. Виконати «особливі умови» грантової програми (а це участь колег з Євросоюзу) не склало труднощів.

«Вчені ж і так працюють з колегами з ЄС. У мене є друг в Латвії — відомий фізик, професор Латвійського університету Анатолій Попов. Я звернулася до нього, щоб він був моїм ментором і наставником в створенні наноструктур».

Крім відкриття галереї, Яна також планує презентацію віртуальної екскурсії для колег, воркшопи, майстер-класи зі створення нано-арту, круглий стіл для обговорення перспектив наукового і культурного співробітництва з колегами з Європейського союзу. І все це — до кінця червня.

Грантовий досвід показав ученим головне: потрібно мати свою концепцію або готовий проєкт, який хочеш реалізувати. І реалізовувати його незалежно від того, є грантові гроші чи ні. Тобто концепція — первинна, а гроші — вторинні.

«Треба мати чіткий запит, а можливості завжди знайдуться. Ми одночасно подавали 8 заявок на різні програми, але не пройшли. І ось тут важливо не розчаровуватися і не опускати рук, якщо з першого разу не вийшло».

Потрібно чітко розуміти і правильно прописати, що дасть суспільству і місту реалізація вашої ідеї.

«Має бути соціальна орієнтація, популяризація чи розвиток чого-небудь. Важливо розуміти, які індикатори досягнення мети. Крім того, потрібно чітко знати, скільки що коштує на ринку, щоб закладати в бюджет реальні цифри. І кожен пункт потрібно чітко і чесно прописувати, не сподіваючись, що потім можна десь схитрувати.

Завжди потрібно уважно читати умови грантових програм — від термінів подачі документів до умов реалізації. Дуже багато підводних каменів може бути. Підготовка заявки в House of Europe відбувається досить швидко, у них максимально доступна і проста форма. На все пішло два тижні. Але це при повністю готовій концепції. Дуже не раджу відтягувати все до останнього дня, адже фінансова заявка повинна бути детально опрацьована.

Звичайно, добре мати когось, з ким можна потім порадитися — юрист, бухгалтер тощо. Якщо таких немає, не соромно запитати поради в інтернеті. Головне — ніколи не соромтеся ставити запитання!»

За словами начальника відділу економічного розвитку Городницької селищної ради Григорія Барама, нова апаратура дасть можливість установі розвиватися далі та стати осередком молодіжного та культурного життя. Бо дівчата та хлопці часто виїжджають із сільської місцевості до великих міст — у пошуках нового життя та самовдосконалення.

«12 жителів нашої громади пройшли декілька етапів відбору, щоб стати учасниками гранту. Вони проходили навчання в трьох організаціях, які є партнерами програми «Активні громадяни»: «Інститут креативних інновацій», Житомирська політехніка та «Опора», де отримали сертифікати. До речі, ця програма націлена якраз на молодь, міжкультурний діалог і соціальний розвиток, і брати участь у ній можуть представники понад 78 країн у різних куточках світу».

Під час лекцій слухачам розповідали про соціальну позицію, як націлити мешканців на розвиток громади, яким чином проводити різноманітні заходи та багато іншого. Здебільшого навчання проходило онлайн і тривало декілька днів.

Кожен з учасників персонально подавав заявку на участь в гранті. Серед них була і Тетяна Мосійчук, спеціалістка з інформаційного забезпечення Городницької селищної ради. Завдяки їй відтепер у Будинку культури є сучасна техніка — і концерти будуть кращими по якості. Для молоді вже провели навчання по користування технікою — і вони чекають завершення карантину.

«Британська Рада двічі на рік оголошує проєкти соціальної дії. Люди, які пройшли у них підготовку за програмою «Активні громадяни», можуть подавати грантові заявки. Грант розрахований на суму близько 15 тисяч гривень для розв'язання проблем громади. Ми надіслали декілька заявок, одну з яких Британська Рада підтримала. Усього є декілька напрямків: медицина, культура, екологія, інклюзія тощо».

У Городницькій громаді немає окремого спеціаліста, який готує заявки на проєкти. Тому у написанні грантової заявки Будинку культури допомагала команда громадської організації «Інститут креативних інновацій» із Житомира. На це витратили близько двох тижнів. За словами Вікторії Безсмертної, голови ГО, спочатку мешканці Городницької громади розробили чорновий варіант заявки, який потім разом обговорювали в ZOOM.

Якщо ви хочете перемогти у грантовому конкурсі, потрібно, по-перше, пройти локальний тренінг проєкту. По-друге, знайти ідею або дослідити проблему, яка хвилює громаду. По-третє, залучити громаду до її реалізації. До речі, не бійтеся питати пораду чи просити про допомогу у тих, хто вже має певний досвід у цій сфері.

«Ми подавали заявку одразу на декілька проєктів для громади від Британської ради. Проте нам пощастило стати переможцем саме у культурному напрямку, який націлений на активізацію молоді громади. Зважаючи на цей позитивний досвід, ми плануємо і надалі брати участь в подібних програмах».

У 2020 році в Чернівцях технологію VR прогулянки всередині мистецького твору вперше застосували в художньому музеї. Оригінальне полотно авторства українського художника Миколи Глущенка «Сінокіс» у віртуальну реальність перенесла мисткиня з Харкова Віра Дегтярова (Vera DG).

А цього року Віра Дегтярьова та Нікіта Худяков створили експонати «доданої реальності» завдяки технологіям VR та AR. У Чернівецькому художньому музеї це аудіовізуальний об'єкт, пов'язаний із Сидором Воробкевичем: це його портрет у 3D, який можна накласти як маску в інстаграмі. Одночасно звучить пісня на слова Воробкевича.

У Чернівецькому краєзнавчому музеї діджитал-художник Нікіта поєднав стародавню кам'яну сокиру із візерунком трипільської культури та створив тривимірний артоб'єкт, який також можна роздивитися на екрані смартфону. Для цього потрібно відсканувати QR-код, і тривимірний об'єкт з'являється на екрані, накладаючись на зображення фотокамери смартфону. За допомогою QR-коду цей тривимірний об'єкт можна буде відтворити не лише у музеї, а й на вулиці, у кафе чи вдома.

За словами чернівчанина Андрія Тужикова, ці проєкти VRArt Incubator вдалося втілити завдяки грантам. Зокрема це були програми фонду Harald Binder Cultural Enterprise та IM Swedish Development Partner. Наступний проєкт «Слідами Емінеску» підтримує Європейський Союз за програмою House of Europe. Цей проєкт «Лабораторія культури» реалізує спільно з Openhub.

«Основна концепція проєкту «Слідами Емінеску» — це створення додатку доданої реальності (AR). Аплікація працюватиме наступним чином: підійшовши до місць, які пов'язані з життям і творчістю цього поета у Чернівцях та в Бухаресті, та увімкнувши додаток, користувач побачить, як через камеру на небі та на міському ландшафті з'являються анімовані тексти його поезій. А в навушниках чи динаміках лунає голос професійних акторів, які їх зачитують».

Чернівці та Бухарест — важливі для Міхая Емінеску міста. У Чернівці він переїхав ще дитиною. Тут сформувалися його погляди та визначилась національна ідентичність. А у Бухаресті він прожив понад десять років, написав одні з кращих поезій та завершив своє життя. У доданій реальності поезія Емінеску з'явиться у тих містах та місцях, де вона виникла, відтворюючи цей нерозривний зв'язок.

«Я пораджу перед подачею ідеї відповісти собі на запитання: чому цей проєкт має відбутися саме зараз і саме тут. Цей рецепт допомагає валідувати ваш проєкт на актуальність та чи буде він корисний громаді, наскільки впишеться у культурний контекст. Наприклад, AR — це те, що сьогодні трендове та інноваційне, та новий спосіб отримати мистецький досвід. А Чернівці — важливе для Емінеску місто. На перетині цих тез і народився проєкт.

Заявку заповнити дуже просто, тому якщо ви у голові вже знаєте що і чому будете робити, то заповнення заявки — це свого роду вправа з структуризації вашої ідеї. Переговорні процедури з фондом теж дуже корисні, вони дозволяють модифікувати вашу ідею на льоту, а грантові менеджери дають вдалі зауваги та задають корисні питання-орієнтири.

Як знайти партнерів у Європі для проєктів? Я вже й раніше брав участь у десятках міжнародних проєктів, тому мої колеги з Румунії, які теж полюбляють Емінеску, із задоволенням погодилися допомогти на деяких етапах проєкту. Але якщо ви не маєте знайомств, то не соромтеся запостити у фейсбуці двомовний пост, у якому опишете що саме шукаєте, і сила фейсбук вам допоможе. Також можете погуглити інституції культури, які вас цікавлять та сміливо писати їм на пошту чи в приватні повідомлення у соціальних мережах».