Інтерв’ю з нагоди відновлення молитви в історичних стінах Уманського Василіянського монастиря з отцем Дмитром Белеєм – настоятелем громади Собору Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви міста Умань для УманьNews.City.
За словами священника в житті кожної людини трапляються чудеса, але не всі їх помічають. Про одне з таких чудес, яке відбулося в житті місцевої греко-католицької громади напередодні величного християнського свята – Пасхи Господньої, розповідаємо далі.
Отче Дмитре, розкажіть, будь ласка, про початок діяльності УГКЦ в м. Умань
Яскраве свідчення потужної духовно-просвітницької діяльності греко-католицьких громад в м. Умань сягає часів графа Францішека Салезія Потоцького. Саме завдяки старанням цього Київського воєводи в м. Умань, у 1765 році було створено Свято-Покровський Василіянський Монастир.
Багатьом людям ця історична будівля Монастиря відома з поеми Т. Г. Шевченка «Гайдамаки».
Цей Монастир отримав від Потоцького щедру фінансову підтримку: двісті тисяч золотих на потреби обителі та два села – Гереженівку і Монастирок – прибутки з яких йшли на його утримання. Цей самий меценат подарував Монастирю й площу в Умані, де була побудована церква, школа та келії для монахів. Першим ігуменом цього Монастиря запросили стати отця Іраклія Костецького, випускника семінарії у Вільно.Монахи василіяни уславилися чудовими школами, бо розуміли виняткову важливість освіти, як для успішної роботи священників, так і для виховання молоді. Блискуче освічені і готові до взаємодії зі спільнотами, серед яких жили, були вправними провідниками й місіонерами.
Зображення тематичне. Вже з 1766 року при Уманському Монастирі почали діяти теологічні студії для ченців та колегіум для молоді.
Але, як пише класик: минали дні, минали літа… і з 9-ти унійних храмів, на території тодішнього уманського повіту, до наших часів не дожив жодний.
Уявіть собі, ще не було в цьому славному місті ні чудової Софіївки, ні праведника Нахмана, а Монастир вже стояв у середмісті: величний і трішечки сумний, ніби передбачав свою непросту подальшу долю.
Довгий час саме так виглядала будівля монастиря
З ласки Божої новітня історія греко-католицької Церкви в Умані, сягає не такого вже далекого 2012 року. Перша Божественна Літургія, з моїм призначенням на уряд настоятеля уманської греко-католицької громади, відбулася тут 15 лютого 2012 року Божого, в приміщенні приватного помешкання пані Дарії Витвицької. До речі, саме завдяки їй, можна сказати і почала відновлюватися Унійна Церква в Умані.
З якими труднощами доводилося зустрічатися Вам, як священнику, і вашій громаді в цілому?
Найважчим, на початку, було знайти приміщення для молитви. Попри готовність та відкритість п. Дарії та її сім’ї «гостити Греко-Католицьку Церкву в себе вдома», ми витратили цілий рік на пошуки хоча б якогось приміщення для звершення богослужінь. Власне кажучи, коли це відбулося, коли ми переїхали в орендоване приміщення, то були надзвичайно щасливими. Прийшло відчуття, що нарешті ми в Умані вийшли з підпілля… Та, на превеликий жаль, не обійшлося без розчарувань. Справа в тому, що сучасні християни, у своїй більшості, перепрошую, але це лише моя особиста думка, є дітьми комфорту. Коли місцеві жителі почули про відновлену Греко-Католицьку Церкву в Умані, то сподівалися побачити архітектурну будівлю – храм чи каплицю з іконостасом, з куполами тощо. А побачили звичайну кімнату, без жодного вікна і лиш з однією іконою на стіні, то розчарувалися і більше не приходили. Ви запитуєте про труднощі? Так ось, для мене, як священника, це було справжнім випробуванням.
Яка, на Вашу думку, головна місія священнослужителя?
Коли я навчався у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа, то мої наставники постійно повторювали таке: Священник без молитви не є священником! Власне кажучи, це було і залишається тим, що тримає мене, як першого, за майже 2 століття, уманського греко-католицького священника, на плаву. Цікаво, що дехто з вірних нашої уманської громади нещодавно пригадав мені мої ж слова, сказані десь у 2012-13 роках: Нам треба молитися і чекати, чекати і молитися, і результат обов’язково буде! І цей результат – плід нашої молитви і чекання – сьогодні проявляється у дуже конкретний спосіб:
- Наша громада переступила поріг своєї історичної будівлі в місті Умань − поріг Уманського Василіянського Монастиря. Завдяки нашому фундатору (особі, котра найбільше причинилася до виконання ремонтних робіт), нашим жертводавцям, майстрам та усім тим людям, які в різний спосіб долучилися до створення молитовного затишку й краси в нашій каплиці, 25.04.2021 року Божого тут звершилася перша за 190 років Божественна Літургія і це не може не вражати!
- Нашою громадою було створено перший в історії сучасного міста Умані Інклюзивний ляльковий театр «Килесик», що має на меті допомагати з розвитком дітей, зокрема дітей з інвалідністю та їхнім сім’ям;
- Нашій громаді вдалося розвинути хорошу співпрацю з місцевими садочками, школами, дитячим притулком та Міським реабілітаційним центром для дітей з інвалідністю «Пролісок».
Ми зустрічаємося і говоримо на різні теми, майстер-класи, переглядаємо та обговорюємо повчальні фільми і мультфільми, пасхальні гаївки, свято святого Миколая тощо.
Чи траплялися якісь непорозуміння з місцевою владою, з активістами, з громадськістю? Чи були якісь курйози?
Скажу прямо: з усього перерахованого вище було по-всякому! Але, зізнаюся, почався Страсний Тиждень – час особливого пережиття страждань нашого Господа Ісуса Христа та приготувань до Пасхи Господньої, − і мені б не хотілося давати оцінки активістам, громадським організаціям чи окремим особам. У священничій діяльності дуже важливо «зберігати обличчя» при спілкуванні з різними людьми. Я намагаюся, на скільки це мені вдається, бути чесним, щирим та відкритим з усіма. Це найкращий спосіб, щоби не прогинатися під обставини. Я розумію, що це іноді довгий шлях для осягнення мети, але, повірте, поки-що я іншого шляху не знаю.
Яким Ви бачите майбутнє УГКЦ в Умані?
Насамперед достойним: достойним нашого Народу, нашої Церкви, достойним нашої пам’яті! Бути першим, за майже 200 років, унійним священником на уманських теренах – це завжди непросто, але й дуже відповідально.
Відреставрована частина будівлі монастиря василіанів де нині адміністративна частина ДІАЗ "Стара Умань". В цій будівлі на першому поверсі виділено приміщення для креко-католицької громади.
Ми молимося до Господа Бога в наміренні побудови першого, в сучасній історії міста Умань, греко-католицького храму і прагнемо долучитися до духовного, морального та культурного вишколу уманської молоді, бо це майбутнє нашої Церкви і нашого Народу!
Вже цьогоріч Великодні богослужіння можна відвідати в новому приміщенні громади Собору Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви міста Умань за адресою:
м.Умань, вулиця Небесної Сотні 31, у внутрішньому дворику ДІАЗ «Стара Умань» (правий дальній кут).
В суботу 1 травня 2021 року:
- о 21:30 розпочнуться Пасхальні Богослужіння;
- о 23:00 - Святкова Божественна Літургія і освячення пасхальних кошиків;
В неділю 2 травня 2021 року:
- з 9:00 ранку - Святкова Божественна Літургія і освячення пасхальних кошиків;
- Опісля всіх запрошуємо на пасхальну виставку, організовану дітьми, зокрема дітьми з інвалідністю.
