Сардор Хікматов узбек за національністю, останні сім років жив і працював в Сполучених Штатах Америки. На початку грудня разом із дружиною і донькою приїхали до України. Розповідає, що коли вирішили їхати жити на батьківщині дружини, мав лише позитивні очікування. Сервіс, українська кухня, українська мова — якою Сардор побачив Україну і чи ще не розчарувався у рішенні приїхати сюди, він розповів УманьNews.City.
Сардор говорить, що знайомство з Україною а потім і з Уманню було приємним із перших хвилин.
— Я в Америці знайомий із багатьма українцями, спілкувався із ними і як люди вони мені дуже подобалися. Але, коли я говорив, що переїжджаю в Україну, то усі з різних кінців світу готували мене до якоїсь кризи, що буде погано і жахливо, — розповідає Сардор. — Але ми прилітаємо і найперші позитивні враження отримав ще в аеропорту. Увесь процес прикордонного контролю проходив легко, а всі люди, які зустрілися, були приємними, ввічливими і привітними.
Українська мова
Я розумію українську, можливо не на усі 100 відсотків, але майже все, але говорити ще не можу, тому розмовляю російською. Однак я ще не зіштовхувався із ворожим ставленням до себе через те, що говорю російською. Я маю відмінну зовнішність, напевно думають, що приїжджий і мову ще не вивчив, тому, можливо, інакше реагують. Але порадувало, що в уманських магазинах чи кав’ярнях мене вітають українською і коли я відповідаю російською, то не переходять для моєї зручності на російську, а продовжують спілкуватися українською. Коли ж я щось не розумію, вони пояснюють мені все також українською.
Сервіс
Наприклад, після приземлення в Україні, нам потрібно було придбати сім-карти українських операторів. В магазинчику, який працює в аеропорту, на той момент не було світла, попри це продавці продали сімки та підключили наші телефони. В Америці ж в таких випадках говорять: «До побачення, у нас немає електрики». Окрім того, продавці із того магазинчика розповіли нам ще багато цікавого, навіть показали справжні українські банкноти (не зразки), чого в США ніхто ніколи не зробить, бо людям не довіряють і боятимуться, що їх пограбують. Також приємним був сервіс таксі, та обслуговування в готелі. Таким же є й обслуговування в кав’ярнях і магазинах в Умані.
Їжа в Україні
Я скучив за смачною їжею. В Америці овочі без смаку, у фруктів немає запаху. І в американців немає своєї кухні, крім бургерів, хоча кухні інших країн представлені широко — мексиканська, італійська, японська, слов’янська. А від страв в Україні я в захваті. Ми досить часто буваємо в кав’ярнях чи ресторанах і можу сказати, що в Україні їжа дуже смачна, а сервіс класний.
Похмурі люди
Мені трохи смішно спостерігати за тим, що люди насуплені. Здається, що вони докладають неабияких зусиль, аби виглядати похмуро. В Америці людина тобі посміхається, але в неї така робота, вона повинна посміхатися, незважаючи на те, що думає. Звичайно, на вулицях люди щиро посміхаються. Але я жив у Флориді — це штат пенсіонерів і курортів, там усі розслаблені і посміхаються. В інших штатах може бути інша ситуація і інші настрої в людей. Тож в Україні, коли посміхаються, роблять це щиро.
Сміття
Люди смітять і коли запитуєш, чому викинули сміття не в смітник, у відповідь чуєш: «Та, а що я? Усі так роблять, подивися на інших». Люди вже самі собі вирішили, що вони нічого не вирішують — це через занижену самооцінку, на мою думку. В Америці кожна людина вірить, що вона щось вирішує і на щось впливає, люди більше себе поважають. Водночас мало сміттєвих урн — якщо в центрі міста вони є в достатній кількості, то уже за кілька вулиць від центру їх дуже мало. Також під деревами часто гола земля — немає газону чи мульчі, від цього також багато бруду.
Найголовніше
Очікування людей — друзів і знайомих, що тут в Україні буде суцільний негатив, не виправдалися. Говорили, що сервіс, інфраструктура, люди, кримінал — все жахливе. Але це не так.
Звичайно, пройшло ще зовсім мало часу після прильоту, проте Сардор говорить, що не розчарувався у своєму рішенні жити в Україні:
