Політична реклама.
Міський голова Умані, кандидат на посаду міського голови від політичної партії «ПРОПОЗИЦІЯ» Олександр Цебрій розповів про ситуацію і дав відповіді на найпоширеніші запитання і звинувачення від його опонентів.
― Робота міського голови важка і невдячна, ―розповідає Олександр Цебрій,―7 днів на тиждень по 24 години на добу треба бути готовим вирішувати проблеми міста і окремих людей. Коли у людей все добре, вони практично не згадують місцеву владу, мера чи депутатів. Але коли трапляється якась біда чи проблема ― ти маєш прийти на допомогу. Часто знаючи, що допомогти неможливо, все ж ідеш і починаєш вирішувати. Якщо ти правильно оцінив ситуацію, зумів вчасно підключити потрібних людей і служби, доклав максимум зусиль, знань і досвіду ― є великий шанс допомогти і вирішити проблему. Єдині, хто залишається «за бортом» твоєї уваги ― твоя родина і друзі. На них ніколи не вистачає ні часу, ні сил. Ти ніколи не можеш їм пообіцяти провести час разом і дотримати своєї обіцянки. Тому що ти відповідаєш за все місто і за кожного його мешканця. Саме вони, твої рідні і близькі стають твоєю найвразливішою точкою, адже вони найболісніше сприймають нищівну критику, бруд, погрози і залякування, на які так розщедрилися опоненти, особливо під час передвиборчої кампанії. Разом з тим, саме родина є джерелом сили і натхнення, віри в себе і правильність своїх вчинків.
За ці п’ять років мені довелося докорінно розібратися в питаннях життєдіяльності міської інфраструктури, тепло-водо-газопостачання, освітніх, медичних, культурних і архітектурних проектах, опанувати діловодство і юриспруденцію і ще багато неможливих раніше для мене речей. Та найголовніше ― я навчився за кожним загальним рішенням бачити конкретних людей, для яких і заради яких ці рішення приймаються. Тому я спокійно дивлюся в очі своїм виборцям і своїм опонентам ― все що я робив, роблю і робитиму, все це для людей, для громади, для міста.
1. Про продаж землі і комунального майна.
― Μені довелося керувати нашим містом в найтяжчий для нашої країни період: війна, економічна криза, політична криза. Та будь-хто зазначає, що за ці 5 років Умань змінилася на краще і дуже сильно. Всі ці зміни ми робили самі, за наші з вами, шановні уманчани, кошти, за кошти нашого міського бюджету. Щоб розвивати місто є декілька шляхів і ми всі можливості використали максимально. По-перше: підприємці, які мають намір розвивати бізнес повинні мати в приватній власності ту земельну ділянку, на якій здійснюється їхня діяльність. Тільки маючи приватну власність підприємець вкладає в розвиток своєї справи максимальні кошти, залучає інвестиції, бере кредити, створює робочі місця і сплачує податки. Приклад: територія колишнього молокозаводу. Весь цей механізм приватизації чітко розписаний законодавством України і жоден мер не може на свій розсуд щось комусь продати. Процедура для всіх однакова: підприємець звертається до міської ради, профільна комісія вивчає звернення і готує проект рішення, яке обов’язково оприлюднюється на офіційному сайті міської ради. Документи проходять через всі профільні відділи і служби, а рішення про приватизацію приймає міська рада, саме депутати своїм голосуванням приймають рішення про приватизацію майна або землі. Ціну визначає незалежний ліцензований експерт (не міська рада). Це алгоритм чітко розписаний законами, які приймають депутати Верховної Ради і він однаковий в усій Україні. Що стосується майна, тут теж аналогічна ситуація. Комісійно і відкрито визначаються об’єкти, які місто не використовує але повинне утримувати. Приклад: стара інфекційна лікарня. Будівля, яка фізично і морально застаріла і просто не могла слугувати за своїм призначенням. Ми об’єднали дві лікарні, створили інфекційне відділення міської лікарні, яке сьогодні є в першій хвилі протистояння коронавірусній інфекції і дуже ефективно працює. Стара будівля була продана на відкритому аукціоні, кошти пішли в міський бюджет. Протитуберкульозний диспансер ― та ж сама історія. На державному рівні було прийняте рішення про їхнє закриття і реорганізацію всієї галузі. Людей, які потребують лікування в стаціонарі ми веземо в обласний диспансер, де їм забезпечують лікування на найвищому професійному рівні. Амбулаторне обслуговування люди отримують в Умані, в спеціалізованому відділенні. А всі кошти, які місто отримало від продажу землі і об’єктів, йдуть на розвиток інфраструктури, ремонт доріг та інші міські потреби. Місто повинно розвиватися і кошти на це потрібно вишукувати в самому місті.
2. Про аудит діяльності міської ради і виконавчого комітету
― Я, за будь-яких результатів виборів першим наполягатиму на проведенні прозорого і незалежного аудиту. Цю процедуру ми проходимо регулярно. Завдяки персональному клопотанню Антона Яценка, Уманська міська рада стала першою міською радою в країні, перевірена Рахунковою палатою України та всіма іншими можливими перевіряючими службами. Ми пройшли всі ці перевірки без зауважень, як власне і десятки скарг по справам, що були ініційовані на клопотання Антона Яценка проти мене персонально та Уманської міської ради і були закриті за відсутності злочину чи правопорушення.
3. Дороги були, є і залишаються проблемою міста
― Добре, мабуть,коли у людей коротка пам’ять. Я згоден, що дороги для міста дуже важливі і робити їх ще треба й треба. Вся країна, на жаль, страждає від поганих доріг. Але пригадайте 2014 рік, коли не лише околиці, але й центральні дороги були непридатні для проїзду. І, незважаючи на дефіцитний бюджет, ми за ці 5 років зробили немало. На 20 вулицях ми змогли покласти асфальтне покриття вперше, за всю історію цих вулиць. Тротуари, відливи, велодоріжки…Згоден, їх мало, треба робити більше і будемо робити більше. Але реально Умань вже змінилася на краще. Тут хочеться жити, творити і розвивати місто далі, адже є чіткі і реальні плани є розуміння шляхів їх реалізації, джерела фінансування. Все це не може чекати і не може бути майданчиком для експериментів некомпетентних керівників. Місту потрібні люди з досвідом, які вже працюють, а не почнуть через пів року.
4. В Умані закінчиться вода
― Дурня. Не вірте тим, хто вам показує страшилки. Ми вже все це пройшли. Згадайте, на початку 2014 року наш міський водоканал штучно збанкрутували і підготували для продажу, Біла Церква відключила нас від водопостачання, борг підприємства був понад 20 млн. грн. Але разом з вами, уманчани, ми все це перебороли. Так, проблеми ще є, але ми не просто відновили водопостачання, але й поступово розвиваємо мережу, обладнали нові насосні та фільтрувальні станції, гасимо заборгованість. Не вірте жодному благодійнику, який «дав Умані воду». Це зробили всі ми разом – уманчани, працівники КП «Уманьводоканал» коштом міського бюджету. НЕ вірте, що як не виберете «жіночку з Христинівки» мером, то вам від к лючать воду! Більше того, в співпраці з міжнародною корпорацією НЕФКО у нас вже є Угода про розробку власних свердловин і поступове переведення Білоцерківського водогону в резерв. З початку 2021 року ми повинні почати реалізовувати цей проект.
5. Вам «наплювати» на історичні об’єкти і культурну спадщину
― Якби вони (опоненти) знали, наскільки сильно я люблю моє рідне місто, як мені болить кожна занедбана будівля… Не говорили б такої дурні. Я вважаю великою помилкою або злим умислом попередньої влади передачу всіх об’єктів історичної, культурної, архітектурної спадщини міста у власність держави. Створений у 2005 році Державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ) «Стара Умань» є власником, розпорядником і балансоутримувачем всіх історичних споруд в Умані. Самі вони не утримують, не ремонтують, не зберігають будівлі і місто не має права нічого робити. Навіть реставрувати. Думаєте, мені приємно бачити посеред міста згорілий готель-красень «Лондон» («Регіна»)? Але хтось же ж додумався продати його в приватні руки років 15 тому. Власник свого часу підписав охоронне зобов’язання про утримання історичного об’єкта, але бачимо що з того вийшло. Реставрувати будівлю місто не має права, ми лише позиваємося до власника з вимогою відремонтувати і повернути будівлі той зовнішній вигляд, який має бути. Я неодноразово звертався до галузевих міністрів і міністерств, щоб повернути історичні будівлі в міську власність. Хоча б для того, щоб забезпечити їх збереження і мати можливість робити ремонтні та реставраційні роботи. Поки що нам цього не вдалося. Державній владі не до збереження історичної спадщини малих українських міст. А той, хто розповідає людям різні історії про те як треба ремонтувати старовину або свідомо бреше і маніпулює, або просто не компетентний у цьому питанні.
6. Чому досі не відремонтували міський будинок культури?
― Μіський будинок культури — це перший об’єкт, який я хотів відремонтувати, коли тільки став міським головою. Я його щодня бачу у вікно свого робочого кабінету. За цінами 2015 року на це було потрібно 52 мільйони гривень. Повірте, в місті, де завжди дефіцитний бюджет, є набагато важливіші виклики. Поки такої суми коштів немає, ми щороку робимо внутрішні роботи. Так замінили систему опалення, каналізацію і водопостачання, поміняли вікна, відремонтували дах, сцену, гримерні кімнати. Я вдячний колективу Будинку культури і відділу культури за все, що вони роблять, адже за останні роки буквально вдихнули нове життя і зміст у поки що старий і сірий будинок культури. Натомість тим опонентам-конкурентам, хто особливо багато розповідає про те що і як треба було зробити з будинком культури хочу нагадати, що всі ремонти можна робити коштом міського бюджету, а от Ви, на жаль, його не наповнюєте, сплачуєте податки зі свого бізнесу, деінде крім Умані, а вчите нас як нам, уманчанам, любити своє рідне місто.
7. Партія «Пропозиція» в Умані на вибори не допущена. З ким будете працювати?
―Думаю, тому що бояться програти, як власне і мене, кому довелося через суд виборювати право бути зареєстрованим кандидатом у міські голови. Зізнаюся, практично всі політичні сили пропонували мені йти від них на посаду міського голови. Петро Порошенко переконливо пропонував мені очолити список «Європейської Солідарності» на виборах у місцеві ради і на міського голову. Але до того я вже прийняв рішення балотуватися від «Пропозиції». Зазначу, що ідеологічно мені дуже близька саме «Європейська солідарність». На минулих виборах я йшов саме від Блоку Петра Порошенка і ми зайшли в Уманську міську раду сильною командою. Тому я прошу всіх уманчани, хто буде голосувати за мене особисто, і хто планував підтримувати партію «Пропозиція», віддати свої голоси за неї до районної і обласної рад, а до міської ради — за «Європейську солідарність». Це найближча ідеологічно до моїх переконань політична сила і найдостойніші кандидати-уманчани. Зважте, не «десантники» з Києва чи Христинівки, які керуються і хизуються депутатом Верховної ради, а самостійні думаючі люди-професіонали, кому дійсно болить Умань і хто переймається долею міста і громади.
8. Комунальний транспорт в Умані Вам особисто невигідний
― Βсі в Умані знають, що до обрання мене міським головою я мав саме бізнес міських та міжміських перевезень, парк на 160 одиниць транспорту і 300 працюючих. Тому про перевезення я знаю все. Комунальне АТП в Умані збанкрутувало ще на початку 90-х років. І зараз місто не може собі дозволити розкіш ― мати дієздатне комунальне транспортне підприємство. Просто порахуйте: нам треба не менше 70 одиниць рухомого складу по ціні 80-100 тис. доларів за кожен автобус, облаштувати якісну технічну базу, найняти на роботу до 200 працівників із офіційною заробітною платою значно вищою за мінімальну. Зараз місто не може собі цього дозволити. Тому ми проводимо конкурси серед перевізників і таким чином забезпечуємо перевезення по маршрутах. Приватні підприємці можуть сьогодні значно ефективніше надавати цю послугу, оновлювати рухомий склад. Щоб підвищити соціальну захищеність уманчан у питанні перевезень ми, спільно з УПСЗН, розробляємо механізм монетизації всіх пільг і запровадження «електронного квитка».
9. Що Ви маєте з хасидів? І коли гроші від паломництва підуть у місто?
― Питання паломництва надзвичайно актуальне для міста Умань. Потенційно, це могло б бути значним джерелом наповнення місцевого бюджету. Але реально це станеться лише після того, як держава відрегулює процес на законодавчому рівні. Найперше, потрібно прийняти Закон про паломництво прописаний так, щоб захищати інтереси місцевого населення. По-друге, функції дозволу, контролю і регулювання сьогодні забрані у місцевої влади. Ми маємо десяток справ у судах різних інстанцій щодо незаконної забудови. Маємо декілька ухвал про демонтаж будівель, але всі вони «зависли» на рівні виконавчої служби. Так само «зависли» наші звернення до всіх інстанцій щодо незаконних готелів і їдалень. Я реально нажив собі купу дуже впливових ворогів у цій справі, маю зафіксовані погрози і прокляття, алене збираюся зупинятися у справі детінізації підпільного бізнесу в мікрорайоні паломництва. Я буду і далі наполегливо працювати над тим, аби спрямувати до міського бюджету кошти від паломництва. Разом з тим, ми вже маємо хороший досвід підприємців, які прозоро працюють в цій галузі, сплачують податки, створюють робочі місця. Такий бізнес, я переконаний, ми будемо розвивати і підтримувати. І ще я твердо переконаний у тому, що правильно діяв у відстоюванні інтересів уманчан щодо відміни традиційного святкування Рош-га-шана у 2020 році. Нам вдалося обмежити кількість паломників з 30 тисяч до 3-х тисяч. Не знаю, як далі буде розгортатися ситуація із захворюванням на COVID, але те, що нам вдалося у вересні не допустити неконтрольваного спалаху епідемії в Умані і в Україні, це точно. Я ще й тому так наполегливо добивався обмежень для приїзду іноземців, що точно знав, що держава ні копійки не виділить нам для лікування хворих на коронавірус, не дай Бог таке трапиться. Все, що в місті є, вся лікувальна база і засоби захисту для медиків — це виключно кошти міського бюджету і благодійна допомога уманчан, підприємців. Нам вдалося залучити в місто 2,5 млн.грн. на облаштування власної ПЛРлабораторії. Зараз там ідуть ремонтні та підготовчі роботи. За 2-3 тижні вона запрацює. Мені це принесло погрози фізичної розправи і попередження про те, що я не буду міським головою Умані. Але я на це все не зважаю. Керуючись інтересами уманчан, я б зробив все те саме і тепер, і надалі.
10. Як воно, перехворіти на коронавірус?
― Κоронавірус дуже підступна хвороба. Я ніколи не міг би подумати, що я на неї захворію. Але провівши цілий ряд зустрічей з виборцями в режимі «нон стоп», після чергової відчув слабкість і раптово підвищилася температура до 38,5. Пропав смак і я перестав відчувати запахи, зрозумів що симптоми дуже схожі на COVID. Я телефоном проконсультувався зі своїм лікарем, який порадив здати тести і зробити КТ (комп'ютерну томографію). Обстеження показало запалення легень. Лікарі прийняли рішення про госпіталізацію. Я пройшов курс лікування у інфекційному відділенні Уманської міської лікарні в звичайній палаті. Хочу вкотре подякувати колективу відділення. Професіонали найвищої категорії, дуже щирі і сердечні люди. Ми надзвичайно правильно робимо в Умані, що рішенням сесії міської ради ввели щомісячну доплату всім, хто працює з коронавірусними хворими. Держава так досі і не спромоглася підтримати медиків, які на першій хвилі протистояння пандемії. Впевнений, і надалі будемо підтримувати наших медиків.
