Українські твори багаті на драматичні теми, які змушують задуматися, переглянути своє життя. Однією з таких тем є проблема бідності, безробіття, нужденності та пошуку ліпшої долі. Здається, ні один письменник вітчизняної літератури не обійшов її повз. Українська класика розкрила цю тематику у всій повноті та подарувала книги, що викликають щем на душі.
Твори про безробіття завжди вирізняються соціальною гостротою. Згадаймо книгу Василя Стефаника «Камінний хрест». Вона в деталях передала болючі проблеми українського селянства ХІХ століття: безземелля, відсутність перспектив та реалізації, часту необхідність еміграції. Дане видання дуже перегукується з книгою Івана Нечуя-Левицького «Микола Джеря». Остання розкриває перед читачами боротьбу селян проти гноблення та визисків. Цікаво, що якщо Василь Стефаник змальовує перед нами Західну Україну, то в центрі образів Івана Нечуя-Левицького ми бачимо Наддніпрянщину.
Найкращі письменники України зверталися до соціальної тематики у своїх творах. Так, збірка Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» відтворює колорит і проблеми селян після відміни кріпацтва. Її характери показують нам, що ця вагома реформа все ж не вирішила усіх соціальних проблем, а скоробагатьки, котрі брали у найми односельців, часом були гіршими за колишніх панів. Варто згадати і книгу Володимира Винниченка «Федько-халамидник». Вона описує міське життя межі ХІХ-ХХ століть, повне проблем та протиріч. Живі образи, створені письменником, вже не один десяток літ зачаровують читача. Багате на український колорит видання Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків. Intermezzo». Під однією обкладинкою воно поєднало два найвідоміші твори письменника. І досі ми перечитуємо їх як невмирущу золоту класику, захоплюючись та сумуючи водночас.
Українські книги, які варто прочитати, піднімають дуже різні тематичні пласти. Видання Івана Франка « Сойчине крило. Украдене щастя» розкриває перед нами складне переплетіння кохання, людських взаємин, протиставлення зради і вірності. Ці твори мають сильну енергетику і неодноразово ставилися в якості театральних постановок. Особливий драматизм демонструє книга Володимира Короленка «Сліпий музикант». В центрі сюжету – незрячий хлопчик, який стає віртуозним музикантом і цим компенсує постійну темряву навколо себе. Він – втілення перемоги над безвихіддю, яке так необхідне всім нам. Неможливо не згадати і перший історичний роман незабутнього Пантелеймона Куліша «Чорна рада». Соковитість козацького колориту в ньому переплелася з трагічністю подій 1663 року. І досі вони є прикладом своєрідного зародження на наших теренах чорного піару в політичних технологіях. Втім, аби закінчити цю не зовсім веселу добірку життєстверджуючим акордом, варто звернутися до книги Івана Котляревського «Енеїда. Наталка Полтавка». Її оптимізм заряджає позитивною енергетикою не одне покоління читачів, а славнозвісний переспів Вергілія служить основою для численних театральних постановок та навіть мультфільмів. Аналогічний позитив несе і видання Григорія Сковороди «Байки Харківські». Тонка філософія автора підкріплена прикладами з життя, які унаочнюють його думки та служать чудовими ілюстраціями до того, що зветься «народною мудрістю»…
